ігрова індустрія відмовляється від звичної бізнес-моделі

«Stop leveling and start living!» - цей заклик, який можна перекласти як «Закінчуй “прокачувати” рівні і починай жити», є девізом інтернет-групи взаємодопомоги. У «Вдів WoW» («World of Warcraft Widows») є дещо спільне: кожна з них втратила коханого чоловіка в онлайнової рольової гри World of Warcraft. Група звертається до кожного, чиї відносини постраждали від цієї гри, що робить людину залежною» - так свідчить повідомлення на головній сторінці.

І все ж до недавнього часу у зайвої захопленості комп'ютерними іграми було істотна відмінність від класичної ігроманії: витрати на рольові онлайн-ігри, такі як World of Warcraft, можна було прорахувати. Тепер же ігрова індустрія все частіше відмовляється від звичної бізнес-моделі, заснованої на щомісячній абонентській платі. Замість цього була зроблена ставка на абсолютно інший тип продажів, не знає ніяких фінансових кордонів: великі розробники, наприклад EA, Ubisoft і Crytek, збираються в майбутньому заробляти гроші, пропонуючи свої ігри по моделі Free-to-Play. З-за цього нового «відносно чесного способу відбирання грошей» завзяті гравці скоро зможуть не тільки поставити на кон свої відносини, але і програтися в пух і прах. Виробники жодною мірою не збираються роздавати свої ігри безоплатно. Вони всього лише розробили більш вишуканий метод змусити гравця розщедритися, оскільки «free» - це не що інше, як кодує слово, яке має залучити гравців в ігрові світи. Як тільки вони попалися на вудку, необхідно примусити їх розкрити гаманець з допомогою відпрацьованих психологічних трюків. Проте, як мовиться, хто попереджений - той озброєний.

Те, що безкоштовна гра дійсно може вилитися у велику суму, нещодавно відчула на собі читачка журналу CHIP. Її одинадцятирічний син витратив на браузерну Free-to-Play-гру Dark Orbit, розроблену лідером ринку, компанією Bigpoint, більше $1300. У цьому космічному симуляторі його увагу було привернуто до телефонним номером платної служби. За допомогою даної гарячої лінії він купував ігрову валюту, щоб поліпшити свій зореліт. Після цього його мати звернулася з листом до редакції CHIP: «Можливо, дії компанії Bigpoint цілком законні, але у мене залишилося відчуття, що це чистої води шахрайство!»

Такі високі витрати в нібито безкоштовних іграх - не поодинокий випадок: ще в 2009 році Товариство захисту прав споживачів у зв'язку з продуктами Bigpoint попереджало про ловком шахрайстві, використовує дитяче бажання грати. Те, що в вищеописаної ситуації винуватцем такого рахунку став неповнолітній, невипадково: «Цільовою групою розробників ігор все частіше стають саме діти», - розповідає Карола Ельбрехт з європейської організації з захисту прав споживачів. Вона вважає, що відповідальність у подібних випадках повинна лежати не тільки на батьків, але і на провайдерах: «Необхідно ускладнити процес оплати дітьми послуг в Інтернеті. Для цього розробникам слід встановлювати ефективні механізми захисту». З точки зору споживача вирішальну роль відіграє коректне опис: «Якщо сказано, що гра безкоштовна, вона і повинна бути такою, - висуває свої вимоги Ельбрехт. - Немає необхідності в постійному батьківському контролі дітей під час гри - слід лише переконатися, що з певного рівня вона не стає платною», - розповідає захисниця прав споживачів в інтерв'ю.

Однак така вимога суперечить бізнес-моделі Free-to-Play у тому вигляді, як її розуміють розробники ігор. Мартін Лорбер, співробітник піар-служби компанії Electronic Arts, у своєму блозі пояснює: «Це (Free-to-Play - прим. редакції) означає, що безкоштовно пропонується базова версія гри, яку крок за кроком можна розширити за допомогою придбання додаткового контенту і предметів». З цього випливає подвійне значення ігор Free-to-Play: з одного боку, відмова від класичної повній версії, оскільки «по суті справи ці ігри є демоверсиями з дуже великими можливостями», коментує Лорбер. У той же час, «якщо комусь подобається гра, він може отримати доступ до всього контенту, купивши окремі можливості або товари або сплативши преміум-аккаунт».

В даному висловлюванні ховається друге велике нововведення моделі Free-to-Play на ринку ігор: ціна, на відміну від класичних повних версій, не має верхньої межі, оскільки кількість додаткових віртуальних предметів (також званих items) теоретично не обмежена. «Існує невелика група користувачів, выкладывающих по кілька тисяч євро за такі предмети з метою підвищення свого соціального статусу в грі», - розповідає професор Герхард Майєр, керівник Бременського консультаційного центру по роботі з ігроманами (Bremer Fachstelle Glucksspielsucht). У колах розробників таким гравцям навіть присвоєно власне ім'я: тут вони стали «китами». «Кити - це поняття зі світу азартних ігор, - пояснює Мейєр. - У сфері казино такою назвою позначаються гравці, готові на досить великі ставки і в результаті приносять значні суми власникам гральних закладів».

Результати опитування «Скільки грошей в місяць ви витрачаєте на додаткові можливості безкоштовних онлайн-іграх?», проведеного журналом CHIP серед читачів, виявилися близькі до описаного вище поділу на «китів», «дельфінів» і «дрібну рибку», вживаному розробниками ігор.

За даними дослідження Analytic Research Group, більшість російських користувачів для поповнення ігрового рахунку воліють термінали оплати - через них надходить 48% платежів. Меншою популярністю користується оплата електронними грошима - на її частку припадає 32%. За допомогою SMS-повідомлень відправляється тільки 9% платежів. Приблизно такий же відсоток припадає на банківські картки.

ДЖЕРЕЛО: Chip №4 2013